УНІВСЬКІ Й ПОЧАЇВСЬКІ СТАРОДРУКИ — ДЖЕРЕЛА УКРАЇНСЬКОЇ ТА ЦЕРКОВНОСЛОВ’ЯНСЬКОЇ МОВ

Рубрика: Історико-лексикографічна лабораторія
Мова статті: українська

УДК 025.3:655.3.066.11:015(477)«16/17»
DOI: https://doi.org/10.37919/3083-6212.2025.2.92-101

ЗАБОЛОТНА Наталія Валентинівна

кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник відділу стародруків та рідкісних видань НБУ ім. В.І. Вернадського
https://orcid.org/0000-0002-2302-959X
e-mail: zabolotna@nbuv.gov.ua

У статті проаналізовано унівські та почаївські стародруки як важливі джерела дослідження української й церковнослов’янської мов крізь призму попримірникових друкованих каталогів НБУВ. Розкрито роль монастирських друкарень XVI–XVIII ст. у формуванні кириличної друкованої спадщини та окреслено тематичний, мовний і жан­ровий репертуар їхніх видань. Особливу увагу приділено науковим каталогам унівських і почаївських стародруків як інструментам фіксації варіантів видань, художнього офор­млення та історії побутування окремих примірників. Показано, що каталоги містять не лише бібліографічні описи, а й значний корпус друкованих текстів і маргінальних запи­сів, більшість з яких публікується вперше. Проаналізовано мовну специфіку цих записів, їхню географію, хронологію та функціональне різноманіття — від провенієнцій до мо­литов, поезії й нотаток особистого характеру. Доведено, що унівські та почаївські старо­друки репрезентують важливий матеріал для вивчення української книжної мови й української редакції церковнослов’янської мови ранньомодерного часу. Зроблено висно­вок про високий джерелознавчий потенціал каталогів НБУВ для історико-лінгвістичних досліджень і укладання історичних словників української мови.

Ключові слова: унівські стародруки; почаївські стародруки; кириличне книго­друкування; українська мова; церковнослов’янська мова; наукові каталоги; маргінальні записи.