УДК 811.161.2.04’373.23
DOI: https://doi.org/10.37919/3083-6212.2024.1.42-52
кандидат філологічних наук, молодший науковий співробітник відділу історії української мови та ономастики Інституту української мови НАН України
https://orcid.org/0000-0002-6583-9590
e-mail: tsyvokozova@gmail.com
У статті проаналізовано розвиток староукраїнської мови в релігійній сфері кінця XVII ст., схарактеризовано лексичні особливості українських проповідей, зібраних у рукописній книзі 1670 року — Решетилівському учительному Євангелії. Основну увагу зосереджено на групі лексики, що вербіалізує основні релігійні догми й поняття — Бог, Божа Мати, віра, церква. Визначено номінації, які апелюють до одного поняття, проте мають різний лексичний вияв і граматичне оформлення, а також ступінь взаємозамінності.
Ключові слова: староукраїнська мова, рукописна пам’ятка, учительне Євангеліє, проповідь, лексема, значення.
ДЖЕРЕЛА
РУЄ — Решетилівське учительне Євангеліє 1670 року, або Наука христиӕнскаӕ зъ Евглїӕ въкоротцѣ зложонаӕ / Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського. Ф. 312 (Соф.). Об. зб. 180 П. 414 арк. 2º.
ССУМ XIV–XV — Словник староукраїнської мови XIV–XV ст.: у 2 т. / ред. кол.: Д.Г. Гринчишин, Л.Л. Гумецька (голова), І.М. Керницький. Київ: Наукова думка, 1977. Т. 1: А–М. 632 с.
СУМ — Словник української мови: в 11 т. / АН УРСР; Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні. Київ: Наукова думка, 1971. Т. 2; 1980. Т. 11.
СУМ XVI–XVII — Словник української мови XVI – першої половини XVII ст.: у 28 вип. / відп. ред. Д. Гринчишин; Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України. Львів, 2001. Вип. 8. Д (десѧтинный – дѣдичство). 256 с.
ЛІТЕРАТУРА