УДК 811.161.2’04 : 091.5 : 94(477)“16/17”
DOI: https://doi.org/10.37919/3083-6212.2025.2.102-111
кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник відділу історії української мови та ономастики Інституту української мови НАН України
https://orcid.org/0000-0002-2074-2250
e-mail: rgomonai@ukr.net
У статті здійснено першопублікацію трьох універсалів гетьмана Івана Мазепи з Батуринського архіву, що доповнюють корпус джерел українського гетьманства кінця XVII – початку XVIII ст. Окреслено історію вивезення архіву з Батурина у 1708 р. та причини його тривалої малодоступності для українських дослідників. Показано, що опубліковані документи не увійшли до сучасного українського двотомного видання універсалів І. Мазепи, хоча раніше були введені в науковий обіг у російській публікації. Проаналізовано принципи підготовки текстів за радянськими «Правилами издания исторических документов», які передбачали модернізацію орфографії. Наголошено, що такі редакторські втручання призвели до втрати характерних графічних і мовних рис української писемної традиції ранньомодерної доби. Особливу увагу приділено наслідкам заміни літер «і» та «ѣ», що спотворювало фонетичні й морфологічні особливості староукраїнської мови. Підкреслено важливість публікації універсалів у максимально автентичному вигляді як передумови коректних історичних і мовознавчих досліджень.
Ключові слова: універсали Івана Мазепи, Батуринський архів, українське гетьманство, староукраїнська мова, історичні документи, орфографічна автентичність.